Конфлікт інтересів — це така категорія, що засвідчує потенційні умови чи реальне порушення фахівцем (співробітником організації, закладу, установи тощо) належного здійснення справи, виконання своїх посадових повноважень. Конфлікт інтересів межує у площині доброчесності людини / спільноти з проявом корупції.
Конфлікт інтересів — це суперечність між службовими (чи представницькими) повноваженнями та приватними / особистими* інтересами працівника (чи близьких* йому осіб), що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення / невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Обов’язковим складником конфлікту інтересів є наявність приватного інтересу особи.
У нашій країні правові механізми, які запобігають конфлікту інтересів або забезпечують його врегулювання у разі виникнення, внормовано Законом України "Про запобігання корупції" (2014).
Цим законом визначано такі види конфлікту інтересів:
◘ потенційний конфлікт інтересів як наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження
◘ реальний конфлікт інтересів — це суперечність між повноваженнями та приватними / особистими інтересами працівника під час виконання своїх повноважень
Цим законом також означено блага, що можуть зокрема мати місце у разі настання ситуації "конфлікт інтересів", та через це накладається обмеження:
○ неправомірна вигода — це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують працівники без законних на те підстав
○ подарунок — це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають / одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової
Для уникнення ситуацій, що пов'язані з потенційним конфліктом інтересів працівника, треба знати про його власний обов’язок невідкладно інформувати безпосереднього керівника (і, за наявності, відповідальну особу за запобігання корупції у діяльності організації) та про зобов'язання інших обізнаних щодо такої ситуації осіб невідкладно повідомляти про неї вище зазначеним особам.
У разі виникнення ситуації, що характерна для реального конфлікту інтересів працівника, особи, які виконують роботу та перебувають в організації у трудових відносинах, зобов’язані інформувати керівника суб’єкта розгляду ситуації (і, за наявності, відповідальну особу за запобігання корупції у діяльності організації), вище керівництво тощо.
Учинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів тягнуть за собою юридичні наслідки.
Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів в організації (установі, закладі) передбачає:
- вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів
- не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів
- повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, або інший визначений законом орган, або колегіальний орган, в якому під час виконання її повноважень виник конфлікт інтересів
- вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів
- при врегулюванні конфлікту інтересів першочергово здійснюється позбавлення відповідного приватного інтересу особи з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить прийняття адміністративних рішень
Окрім самостійного врегулювання конфлікту інтересів в організації його можна врегулювати ззовні шляхом звернення до вищого керівного органу або до НАЗК (Національне агентство запобігання корупції). Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Застереження щодо виникнення, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (окрім застережень морального характеру):
◊ приховування наявного приватного інтересу особи: таке вже розцінюється як порушення особою службової дисципліни і потребує вжиття відповідних заходів щодо запобігання корупції в організації; неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів тягнуть за собою юридичні наслідки
◊ пряма заборона спонукати підлеглих (прямо чи опосередковано) до прийняття рішень, учинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб
◊ потенціал для виникнення конфлікту інтересів може існувати, навіть якщо сама людина не вважає, що передумови до нього впливають на її судження
◊ потенційний конфлікт інтересів створюють фінансові відносини (зобов'язання) особи, наприклад:
‒ робота за наймом
‒ сумісництво
‒ суміщення за основним місцем роботи з іншими видами діяльності
‒ спільна робота із близькими* особами
‒ консультування за гонорари
‒ підтримка проєкту / проєктів
‒ індивідуальні зобов'язання за грошову або нематеріальну винагороду
‒ інші подвійні зобов'язання та / або відносини, коли може мати місце конфлікт з передумовами лояльності при ухваленні рішень в організації
◊ наявність дискреційних* повноважень як передумови виникнення конфлікту інтересів
У закладах освіти ще донедавна була поширена практика обіймання кількох адміністративних посад, що почасти було підгрунтям, поживним середовищем для конфліктів посадових інтересів керівників закладу, підрозділів тощо. Такі практики врегульовані Законом України "Про освіту" (2017).
Джерела:
https://courses.prometheus.org.ua
http://morphology.dsma.dp.ua / http://www.icmje.org
* особисті інтереси — будь-які інтереси особи, зумовлені родинними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з іншими особами, зокрема, особисті майнові* та немайнові* інтереси, а також ті, що виникають у зв’язку із діяльністю особи, не пов’язаною з виконанням посадових функцій
* майновий інтерес передбачає збереження або збільшення обсягу, якості нерухомого та / або рухомого майна особи чи близьких їй осіб
* немайновий інтерес спрямований на задоволення особистих фізичних (біологічних), моральних, культурних, соціальних чи інших нематеріальних потреб людини, тобто — на збільшення її нематеріальних активів
* близькі особи — такі, що спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом розгляду ситуації, зокрема, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також незалежно від зазначених умов рідні (чоловік / дружина, батько, мати, вітчим / мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, онук, онучка, правнук, правнучка, зять / невістка, тесть / теща, свекор /свекруха, усиновлювач / усиновлений, опікун / піклувальник, особа, яка перебуває під опікою / піклуванням згаданого суб’єкта)
* дискреційні повноваження, дискреція — вирішення посадовою особою або органом державної влади будь-якого питання на власний розсуд у межах закону; можливість суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, обираючи будь-який правомірний спосіб
* посадові особи у державних органах — керівники і заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні* службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих* і консультативно-дорадчих функцій
* посадові особи установи та організації державної форми власності, підприємства — особи, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету та займають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих* чи адміністративно-господарських* обов’язків
* державні службовці — особи, які займають посади у державних органах та їх апараті для практичного виконання завдань і функцій держави, мають відповідні службові повноваження та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів
* організаційно-розпорядчі обов’язки забезпечують керівництво трудовим колективом, ділянкою роботи окремих працівників в установах чи організаціях незалежно від форми власності; функції, що виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (завідувачі відділів, лабораторій кафедр), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри тощо)
* адміністративно-господарські обов’язки — функції управління або розпорядження державним, колективним чи приватним майном; визначають повноваження (у певному обсязі) у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідувачів складами, майстернями тощо та їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо