Напрям діяльності Центру "Наукова етика"
Центр здійснює консультації щодо врегулювання наукових суперечок у розв’язанні наукових проблем між спільнотами, науковими школами і окремими науковцями; методичну допомогу Комісіям з етики у закладах освіти і науки, іншіх організаціях (установах); консультації щодо змісту та процедури укладання професійних етичних кодексів; експертизу документів і робіт у розрізі питань наукової (академічної) етики; дослідження тощо.
Етика — норми поведінки, сукупність моральних правил певної суспільної чи професійної групи. Професійна етика формує моральну систему для конкретної спільноти (організації, галузі, виду діяльності).
Етичні норми — система загальних цінностей і правил.
Етична поведінка — сукупність вчинків та дій людини (людей), що відповідають тим нормам моралі, які склались у суспільстві або до яких воно прагне.
Етика ділових стосунків визначає норми, правила, принципи, що визнані в організації як стандарт при виконанні професійних завдань.
Професійна діяльність підтверджується у практиках організацій (закладів, установ), та коли вона ґрунтується на системі моральних цінностей, на "культурі меж" — проявляється у моральній єдності спільноти.
Наукова етика — сукупність норм, моральних принципів і правил, визнаних науковою спільнотою. Наукову етику розглядають передовсім відносно проведення наукових досліджень ученого і оприлюднення / публікацій їх результатів.
З того часу, коли наукова діяльність стала професійною діяльністю вченого, етика науки є різновидом професійної етики. Сучасний етос* науки пов'язаний також із дотриманням таких пізнавальних цінностей, що визначають межі дозоленого у дослідженнях стосовно втручання у світ людини, природи, а також пов'язаний із винайденням наукового вікриття, що зашкоджує існуванню живого світу.
Наукова етика — ефективний інструмент ціннісно-нормативного забезпечення розвитку освіти та науки. Вона є необхідним складником соціально-політичних та культурно-просвітницьких дискурсів*. Наукова етика сприяє взаємному творенню універсалістичних* цінностей деліберативної* демократії (Анатолій Єрмоленко)
Етичний компонент, в тій чи іншій формі, завжди був присутній в науковій діяльності.
Проблема поєднання наукового і етичного в наш час набуває безпрецендентної актуальності. З новою силою актуалізується питання про гармонізацію знань про закони природи, соціуму та моралі.
Нині створився небезпечний дисбаланс між природознавством та гуманітарними науками.
Джерело: Монографія "Етика науки: виклики сучасності", 2014. Автори: М.М.Кисельов, Т.В.Гардашук, С.І.Грабовський та ін.
Етичні норми науки служать для утвердження й захисту специфічних, характерних саме для науки цінностей. Першою серед них є безкорисливий пошук і відстоювання істини (Семен Гончаренко)
Академічна етика формує етичні засади взаємовідносин суб'єктів діяльності у межах академічної спільноти та її із суспільством.
Етика у суспільній взаємодії пов'язана, передовсім, із вибором поведінки людини, її дій, діянь. Оскільки вибір людини завжди обґрунтованим, то у разі негативних наслідків її дій / діяльності мала б наставати відповідальність.
* етос (давньогрец.) у своєму первісному варіанті, тобто за своїм походженням, означає "етика"; це узагальнена характеристика культури певної соціальної спільноти, що виражена в системі її панівних цінностей і норм поведінки; його трактування трансформувалося від "місцеперебування (місце перебування, відкритий простір місцеперебування), спільне помешкання, осідок" до "звичай, характер, удача / натура" та зрештою в "усталений характер" не тільки людини, а й явища
* дискурс (лат.) — складне комунікативне явище, що створює узагальнене уявлення про конкретну ситуацію та її умови / передумови, інтерпретується учасниками ситуації, враховуючи соціальний (соціокультурний) контекст, можливо й історичний; за визначенням Ю. Габермаса (провідного теоретика етики дискурсу), це форма комунікації, котра визначається аргументацією, форма, в якій домагання* значущості, що стали проблематичними, є темою обговорення
* домагання значущості — претензія на правильне, правдиве, логічне (логічно послідовне) висловлювання, яке водночас не порушує права на значущість співбесідника
* універсалістичні походить від універсум (лат. "все", "ціле", "все існуюче", "світ як ціле") — визнання про однакове / рівне ставлення чи застосування постійно і повсюдно; щодо цінностей — значною мірою рівність і разом із тим право кожного на індивідуальність
* деліберативна (лат.) — дорадча; у сенсі "демократія" вважають синонімами "дорадча демократія", "демократія участі", "демократія обговорень" у контексті демократичної моделі суспільства, що має основою діалог, дискусію громадськості з владою; деліберативний підхід сприяє досягненню консенсусу у розгляді спірних питань, впливаючи на представницьку владу, за умови забезпечення повної інформованості громадськості