Академічна недоброчесність

Щодо суті академічної недоброчесності, то тут все просто і очевидно — це протилежна категорія до академічної доброчесності. Якщо в основі академічної доброчесності — співмірність якостей учасника освітнього / наукового процесу із завданнями його діяльності, тоді академічна недоброчесність має ключовий критерій — це порушення академічної доброчесності.

Академічна недоброчесність — це вид шахрайства. Академічна недоброчесність є обманом або введенням в оману учасників освітнього (наукового) процесу та, у підсумку, суспільство.
Академічна недоброчесність характеризує поведінку учасника освітнього (наукового) процесу, що порушує принципи доброчесності, а саме (за цінностями ICAI — Міжнародного центру академічної доброчесності) чесність, довіру, відповідальність, повагу, справедливістьтощо.

Академічну недоброчесність доцільно характеризувати за суб'єктами, якими можуть бути всі учасники освітнього та наукового процесу: здобувачі освіти, викладачі (учителі), науковці, керівники закладів освіти / наукових установ й інші представники адміністративних служб, — та, обов'язково, за формами прояву.

Суб'єкти академічної недоброчесності

Основними формами прояву академічної недоброчесності (видами порушень академічної доброчесності) в освіті та науці є плагіат, фабрикація даних і фальсифікація, імітація наукової діяльності, "фабрики" дисертацій, відсутність рецензування матеріалів у наукових журналах (peer review, double-blind), корупція в діяльності спеціалізованих учених рад, бездіяльність керівників державних установ, конфлікти інтересів заінтересантів (заінтересованих сторін) тощо.

Освіта, яка ґрунтується на повному або частковому використанні в навчальних і дослідницьких роботах чужих розробок (зокрема текстів) та шахрайстві при демонстрації результатів навчання, давно в Україні набула загрозливих масштабів. Гостра проблема плагіату в освіті та науці примножується щороку (з кожним освітнім циклом).

Дилема стосовно академічної доброчесності-недоброчесності, плагіату тощо

У матеріалах про академічну доброчесність-недоброчесність зустрічаємо відсилання на принципи академічної доброчесності. Одразу зауважимо, що загального опису, пояснень або точних формулювань таких принципів у вітчизняних нормативно-правових документах не існує, а заінтересовані науковці тільки розпочали глибоко вивчати явище академічної доброчесності та іноді пропонують обґрунтування принципів академічної доброчесності. Також треба зазначити, що для загального інформування немає чітких пояснень про поділення засад академічної доброчесності на цінності та принципи, у різних текстах зустрічаємо плутанину у розкритті базових положень, отож і виникає побоювання та застереження щодо хибного уявлення про суть явища академічної доброчесності. Отже, для розуміння академічної доброчесності-недоброчесності важливо знати про суть і відмінність основних категорій — цінностей та принципів.

Цінність для людини — це її ставлення до предметів і явищ, виходячи з особистих цілей та інтересів.

Цінності задають сенсожиттєві пріоритети особистості, виокремлюють значущі якості, події, явища, справи. Цінності мають суб’єктивний характер: те, що для однієї людини є цінністю, для іншої може бути абсолютно ні. Довіра, повага, вдячність, свобода, справедливість, гідність — це цінності. Існує незліченна множина цінностей, у прикладах можна навести кількасот життєвих цінностей.

Складніше визначити цінності для спільноти через вказану вище суб’єктну ознаку. Точнішим буде визначення / встановлення ціннісних пріоритетів, яких дотримуються члени спільноти та на які закликають усіх орієнтуватися. Про цінності у колективі домовляються, їх обирають, виокремлюють із загальновідомого списку. Такий підхід може призвести до утвердження в академічному середовищі спільних цінностей.
Перелік цінностей для спільноти буде обмеженим, наприклад до десятка, не більше двох десятків пунктів.

Принцип — це твердження, що визначено та задекларовано як головне правило, базове положення у діяльності, бажана форма поведінки, прийнятний спосіб виконання завдання тощо.

Принципи мають об’єктивний характер: є (мають бути) загальними для застосування у практиці, використання за вказаною метою та визначених обставин. Са́ме принципи унормовують діяльність, тобто способи досягнення цілей.

Принципами академічної доброчесності, наприклад, можна вважати:

  • прагнути до наук, сумлінно виконувати академічні завдання;
  • ретельно виконувати свої обов'язки, забезпечувати належну якість навчання;
  • бути чесним у демонстрації досягнень академічної діяльності;
  • виявляти взаємну повагу до всіх учасників освітнього / наукового процесу незалежно від індивідуальних рис, якостей особи;
  • бути справедливим в оцінюванні академічних досягнень.

Перелік принципів завжди буде обмеженим, має бути складеним у доступній для розуміння будь-ким формі, без нагромаджень, другорядних пояснень. Конкретність кожного принципу забезпечуватиме зв’язок "вихідне положення — норма діяльності — якісне виконання завдання", тому має містити дієслово.

Також зауважимо, що у матеріалах і публікаціях, де звертають увагу на етичні принципи як базові для академічної доброчесності, такий акцент є абсолютно правильним.

Порушення академічної доброчесності зафіксовані у 42 статті (п. 4) Закону України "Про освіту" у списку із восьми позицій, точніше зазначимо, що у тексті цього закону описано кілька видів порушень, але й не тільки.

Особливу увагу в академічній діяльності приділяють оцінюванню досягнень: їх фіксують і враховують при винагороді студентів за навчання, викладачів за їх основну роботу, науковців за наукові здобутки тощо. Оцінювання навчальних, наукових здобутків та проблематика академічної недоброчесності взаємопов’язані, а точніше є прямозалежними.

Академічна недоброчесність призводить до згубних наслідків у сфері освіти і науці в цілому, адже порушення чесного, сумлінного ставлення особи, осіб до опанування наук, до виконання навчальних / професійних завдань акумулюється, з окремих випадків порушень, що можуть мати місце у майже кожному закладі освіти, складається у накопичену систему викривлених відносно бажаних результатів по галузі у цілому.
Будь-які результати діяльності, чи то високоякісні, чи за зниженою якістю, отримані в академічному колективі за кількарічний період, стають основою для його подальшої діяльності. Коли йдеться про низькоякісну діяльність академічної спільноти, то накопичення порушень нормальної (від "норм") роботи, по відношенню до первинно заданих цілей поглиблює проблему недосяжності високих результатів, загострює проблему якості багатьох процесів академічної діяльності та у підсумку й цілому освіти.

Характеристика порушень академічної доброчесності обов’язково відбувається у співставленні з належним-очікуваним-ідеальним у поведінці учасника академічної діяльності.
Навчальні завдання у здобуванні освіти спрямовані на продукування нового, відтворення за зразком, копіювання тощо, наукові завдання — тільки на продукування нового, нових знань. 

В оцінюванні виконання завдань в освіті та науці у контексті академічної недоброчесності, варто зважати на спільні ознаки, що притаманні переважній більшості випадків порушення академічної доброчесності. І при зарахуванні результатів до здобутків академічної діяльності, зокрема до нових, треба враховувати двоєдину суть прояву академічної недоброчесності:

  1. Несамостійність у досягненні результатів
  2. Усвідомлення дій при виконанні завдань
ДВОЄДИНА СУТЬ прояву академічної недоброчесності

 

 

знак оклику Оскільки російська мова присутня в українському комунікаційному просторі, варто зазначити, що почасти використовують термін "добропорядочность" як "доброчесність", що не може бути відповідником, адже змінює сутність явища, закладеного у "Academic Integrity".