Плагіат

Плагіат — це результат привласнення чужого продукту праці у будь-якій формі або запозичення частини творчого доробку іншої людини без посилання на джерело приналежності та оприлюднення роботи як оригінальної за своїм авторством.
Плагіат — це "несанкціоноване використання мови і думки іншого автора та подання їх як своїх власних" (Websters Encyclopedic Dictionary).
Плагіат — оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору; є порушенням авторського права і / або суміжних прав, що дає підстави для судового  захисту (Закон України "Про авторське право і суміжні права", п. "в" ст. 50).

Уживаний у всьому термін "плагіат" (plagiarism), що має беззаперечне тлумачення, у нашій країні піддається дискусиям. Законами України "Про освіту" і "Про вищу освіту" уведено у вжиток тільки термін "академічний плагіат" із акцентом на оприлюдненні "наукових (творчих) результатів" особами, які публікують наукові праці, та на використанні текстів "інших авторів без зазначення авторства". Указані закони створили юридичну колізію стосовно термінології, наслідків, відповідальності за плагіат в освіті та науці України.
Окрім терміну "плагіат" маємо у вжитку також і "плагіаризм" (із прямого перекладу з англ.), що доцільно б використовувати у сенсі явища, та "плагіатування" у сенсі процесу.

 

5 ознак плагіату у визначенні Тедді Фішмана

Крадіж матеріального твору (роботи) визнається злочином, адже є видимим. Викриття ж плагіату в освіті та науці є складнішим процесом, оскільки має переважно нематеріальну основу. Плагіат, беззаперечно, є формою шахрайства, його вважають злочином у всьому науковому та академічному світі. В Україні ж плагіат не сприймають як злодіяння. Адже у корумпованій країні, яка десятиліттями живе з 40-60 %% обігом у тіньовому секторі, крадіжка для більшості людей не виходить за межі моральності.

Ствердження, що у нашій країни плагіат в освіті на науці досягнув загрозливих розмірів, є не цілковито точним. Зважимося на інші твердження: плагіат укорінений у природу навчального процесу вищої освіти, або є стрижнем учіннєвої діяльності, або це один з потужних методів навчання у вищій та і загальноосвітній школі. Саме такі припущення дають підстави називати сучасну освіту "плагіатною". І допоки відповідальність за наслідки своєї навчальної та науково-дослідної діяльності не буде покладена на кожного здобувача освітнього ступеню і причетних до злодіяння осіб, "плагіатна" освіта буде давати свої гнилі плоди.

цитата Ла Мот ле Вайє

 

Чи варто освітянській та науковій спільноті ставити та ігнорувати такі запитання:

Чи впливає розповсюджена практика плагіату текстів на якість української освіти?
Чи може продукувати нові знання фахівець, який формується в середовищі "плагіатної" вищої освіти?
Чи є соціально відповідальною освіта, де розвиток особистості та навчання здійснюється в умовах плагіату
?

На часі соціально відповідальній спільноті розпочати викорінення з освіти і науки плагіату та інших форм академічної недоброчесності. Для цього варто у закладі  освіти (науки) розбудовувати відповідну політику, проводити цілеспрямовані заходи, бажано комплексно, широко обговорювати проблематику з академічною спільнотою.